Програмне забеспечення для роботи кредитних спілок/ Программное обеспечение для работы КС
Дата: 08.04.2012 16:06:47
Що саме цікаве, немає ніякого бажання придбавати таке програмне забезпечення.
Хочу звернути увагу учасників форуму на повідомлення від
>Автор: Трошин В.Г. ( )
>Дата: 02.04.2012 22:05:57
З великою повагою відношусь до шановного виробника програмного забезпечення, але його повідомлення-попередження (якщо це не фальшивка) виглядає досить цікаво.
З усього видно, що пан Трошин гордиться своїм дітищем. І дійсно, є чим пишатись. Він не просто якесь там СПД, а розрбник програми. але вдумаймося що саме він захищає?
Труд програміста - складний, невдячний, високоінтелектуальний труд, захищений в Україні, так само, як і в інших цивілізованих країнах, законом. Порушувати авторські права - та краще піти і просто втопитись.
Але що власне цінного у програмі Трошина? Чому його заклик у певномі сенсі виглядає як істерика, так нібито у хлопчика якийсь поганий дядьо відняв улюблену іграшку, і хлопчик негайно почав волати на увесь двір, що його образили?
Мало-мальськи знайома із софтверним бізнесом людина знає, що сформувати систему двомірних, повязаних між собою таблиць бази даних не складає особливого досягнення, або ноу-хау. Цим сьогодні навряд чи кого здивуєш. А от продати свою потрібну усім програму - це завдання не просте. Багато виробників роками безкоштовно роздають свої програми, щоб користувачі призвичаїлись, звикли до бренду, полюбили екрани певного кольору і т. ін.
А що ж ми? Ми теж полюбили синій ДОСівський екран, і нам теж не хочеться із ним розлучатись. Але час іде вперед, і, як вже зазначалось вище, кожен хоче мати вибір між хорошим і іще кращим, синім і зеленим. Словом, не дивно, що хтось теж зумів створити "клієнтську" систему, призначену для подання до державного органу електронного варіанту звітності. Чому це так непокоїть пана Трошина?
А непокоїть тому, що він роками користувався фактично монопольним положенням на цьому специфічному ринку послуг, щелро подарованим йому керівником департаменту кредитних установ А. Оленчиком. Так все було добре. Заплатив чиновнику трохи грошей - і воля. На офіційному сайті державного органу вісить твоя програма, її без реклами активно розповсюджують, проводяться семінари для користувачів, за участь у яких Трошин та його програмісти беруть також гроші. Авторитет, повага, слава - все, про що може мріяти цивілізований власник авторських прав.
Одна лише червоточина є. Продукт приватний та комерційний, а використовується він у державних потребах - для забезпечення офіційної звітності кредитних спілок усієї незалежної неньки-України.
А ніхто не звертав уваги, що А.Оленчик послідовно та наполегливо протягом років прагне відняти у кредитних спілок та їх лідерів право самостійно розраховувати коефіціенти? Давайте подивимось і розберемося, що ж такого чудового у програмі Трошина, у якій саме частині він виявив свій унікальний талант, своє глибоке знання державних і не тільки державних фінансів?
Повернімося у буремні 200-ні. ДФП тільки-но створюється, виникає тема створення стандарту звітності. Андрій Оленчик сідає за перо та починає викладати свої думки на папері. Як людина із глибоко злочинними переконаннями, він роздумує приблизно так: "Я такий унікальний, такий розумний, пишу нормативні акти. Чому я мушу ділитись своїми знаннями із ким попало? Я вивчив систему звітності кредитних спілок PEARLS (мені Гайдаєнко її викладав), але до неї свого імені не причепиш, бо там авторські права і все таке... Візьму-но я цю систему, перекривлю із неї пару - трійку коефіціентів (ну щоб таки відрізнялось), і подам це як нову, мною придуману систему аналізу та звітності.
Але тут у мене з'являється інша проблема. Як на цьому заробити? Це ж таки моє власне ноу-хау - як вкрасти, і щоб не спіймали? О !!! А напишу я положення про фінансові нормативи таким чином, щоб нібито і все сказати, щоб і залишилось багато неясного. А потім за те, що буду роз'яснювати - братиму гроші. Здорово. Нехай критерієм порушення, позбавлення ліцензії, виключення з реєстру фінансових установ, ліквідації (якщо до цього дійде) кредитної спілки будуть фінансові нормативи, але нехай ніхто, окрім мене, не зможе їх розрахувати. О, тут і програмісти підвернулись підходящі.
Так собі вирішив наш злочинець, і попросив пана Трошина розробити таку простеньку програмку, щоб накопичувала дані, розраховувала коефіціенти і для держави, і для кредитної спілки. Ми із ним розрахуємось по бартеру він нам - програму, ми йому - ринок, він нам - процент. Прямо по Марксу "Деньги-товар-деньги штрих".
Може не всі памятають, але у перших варіантах Розпорядження про порядок подання звітності ДФП було передбачено, що електронна версія звіту подається у закритому форматі архіву .lzh, при цьому специфікація такого звіту була відома лише програмісту Трошину та Андрію Оленчику. Тобто ніхто, окрім цих двох, не міг розкласти на елементи розрахунки формул, що лягли в основу фінансового нормативу. Що це означало? А це означало омріяну монополію на аналітичні дані.
Скажімо, кредитна спілка подає звіт. А Андрій Оленчик не любить керівника цієї спілки та хоче цю спілку знищити (ну, наприклад, вона у конкретному регіоні заважає просуванні милої його серцю, іншої спілки). Тоді дівчина Лапаєва, за вказівкою Андрія Ярославовича, коригує звіт спілки і робить так, що нібито у спілки скажімо коефіціент миттєвої ліквідності не відповідає встановленому нормативу. Але як зробити, щоб не спіймали? А дуже просто - треба позбавити кредитну спілку можливості із калькулятором у руках порахувати це співвідношення і довести свою правоту, що коефіціент миттєвої ліквідності таки в нормі.
Розуміючи кримінальне спрямування думок А. Оленчика, Р.Гайдаєнко, спираючись на підтримку Держпідприємництва України, вимагає від ДФП паралельно із форматом .lzh увести відкритий формат звітності - .dbf. Тут нам вдалось зупинити пана Оленчика на деякий час. І інші виробники програмного забезпечення для кредитних спілок, такі як В. Зварич, ПП "Мікст", м. Черкаси, С.Бриль змогли запропонувати на ринок альтернативні, конкурентні фінансово-бухгалтерські продукти.
Адже зрозуміло, що програма, яка не генерує стандартного державного звіту, сильно програє у очах споживача. Так, прпинивши один із злочинів А.Оленчика, нам вдалось посприяти розвитку конкуренції на ринку програмного забезпечення. І хто тепер може сказати, що це погано?
Та то справи минулого. Що ж тепер? А тепер ми маємо справу із тією самою проблемою під назвою "кримінальний розум А.Оленчика".
Прагнучи до монополії в частині забезпечення аналітичної функції по розрахунку фінансових коефіціентів (нормативів), В.Трошин, ідучи назустріч побажанню А.Оленчика, виключає пару років назад із чергової версії своєї програми блок, який раніше розраховував фінансові нормативи. Мовляв, вступайте до ВАКС-ПЗВ - там вам усі нормативи розрахують. Хтось вірить, що це було зроблено випадково? І тепер кредитна спілка, яка і раніше не могла узяти в руки калькулятор, поділити рядок 120 на рядок 315 і просто обрахувати коефіціент у присутності слідчого, ревізора, інспектора ДФП, КРУ, судді, прокурора, Президента Асоціації, навіть не може роздрукувати такі коефіціенти із допомогою "клієнтської частини" програми звітності.
Який саме рядок треба взяти із якого саме звіту для розрахунку якого саме нормативу - не регламентовано ніяким офіційним документом !!! Ця інформація - таємниця за 7 печатками. Нею володіє лише той, хто тишком-нишком формулює ці вимоги для програміста, і програміст, який у обмін на можливість бути присутнім на ринку, нікому ні за які пряники цю інформацію не зільє.
Із наведеного видно, що ніякого такого особливого винаходу у програмному продукті пана В. Трошина немає. Саме вартісне у ній - здатність розраховувати фінансові нормативи. а ця інформація у нормальному, не корумпованому середовищі є повністю відкритою. Тому власне і репетувати пану Трошину нічого. Або він задовільниться своїм немонопольним станом на ринку, або піде туди, куди пішли інші за участь у змові проти кредитної кооперації України.
Програма вийшла чудова. Всі усім задоволені