"...я це все прекрасно знаю, а Тищенка просив пояснити іншим. "

Ось уже півгодини думаю, що ця фраза мала б означати. Після 1977 р. не можу пригадати жодного свого начальника на ім'я Серж.

""...я це все прекрасно знаю, а Тищенка просив пояснити іншим. "

Ось уже півгодини думаю, що ця фраза мала б означати. Після 1977 р. не можу пригадати жодного свого начальника на ім'я Серж. "

Я Вам поясню. Коли оголошуєте «священну війну» і бажаєте, щоб приєдналися однодумці, необхідно, як мінімум, повністю переконати однодумців в священності такої війни і неможливості програшу.

Ви 2 дні чекали, але, нажаль цього не зробили. Проте, натомість, змусили відчути себе «неповноцінними» тих голів правління (якщо такі є), які читали Ваше повідомлення наступного змісту, цитую:

«25 листопада кожен знатиме про себе, хто він є, незалежно від того, як він цей факт пояснюватиме собі та іншим».

З приводу начальника. Якщо це через те, що я Вас Тищенком назвав (в 1977 р. всіх підлеглих начальство називало саме по прізвищу), то оголосіть як Ваше ім’я та по-батькові (хоч форму звернення з вживанням по-батькові вважаю таким же рудиментом, як і «товарищ»).

Не думав, що мої слова це зачеплять Вас за живе. Прошу пробачення.

"З приводу начальника..."
Та нє, не через Тищенка, нормальне у мене прізвище, називайте так і далі. Просто думаю - якщо чоловік сам усе прекрасно знає, але просить пояснити публіці те, що він знає, когось третього, так той третій - це мав би бути його прес-секретар абощо...

Але менше з тим. Як сказав В.Малюк, „не пробачаю, бо Ви мене не образили”.

Краще давайте про принципове.
Навіщо Ви мене повчаєте, що „необхідно, як мінімум, повністю переконати однодумців в священності такої війни і неможливості програшу”? , якщо я саме це і написав десятьма повідомленнями вище:
„думаю, що для багатьох важливо було б мати певність щодо можливості отримати належний юридичний захист, та навіть просто допомогу процедурного характеру. Як на мене, технічно це не складно.
Бар'єр, перед яким багато хто зупиниться, має, м'яко кажучи, психологічну природу. І руйнувати його треба психологічними засобами. Простіше кажучи, якщо голови правлінь знатимуть, що авторитетний фахівець обіцяє в разі чого допомогти, це сильно полегшить вибір.”

Інша справа, що не вважаючи себе аж таким авторитетним, і не будучи фахівцем, не мав морального права заявляти: „Хлопці, ідемо, нам нічого не буде”. Натомість наступний коментар В.Малюка і є тим, що треба. Розумному, як то кажуть, досить.

Що ж до почуття „неповноцінності”... Ну, якщо хтось відчув... Але ж і це не біда, значить, щось там є, ворушиться...
Та й до 25-го ще є час :))

«Відповідальність настає, а не може настати» через принцип невідворотності покарання.
Так, саме покарання – адже той блок статтей Конституції стосується, насамперед, процесу кримінального. Для того, щоб настала така відповідальність, необхідне винесення судом обвинувального вироку (презумпцію невинності ніхто не відміняв), в якому буде констатовано наявність складу злочину в діях тих чи інших осіб. Злочину – правопорушення, за яке настає кримінальна відповідальність, а не будь-якого незаконного (протиправного) діяння (бездіяльності). Те ж саме стосується відповідальності, яка настає за невиконання.

Як бачимо, ніякої відповідальності немає як за віддання, так виконання Розпорядження № 1203, оскільки останнє не є злочинним. Тим більше, явно злочинним. Стаття 60 Конституції сприймалась би зовсім по іншому в контексті нашого обговорення, якщо б реалізація повноважень Держфінпослуг здійснювалась у формі постанов.

На рахунок «все або нічого» - дуже вдале зауваження, адже ми бачили коментарі, в яких цей факт не враховано.

P.S. «ми не будемо не надсилати» потребує корегування, оскільки два мінуси стають плюсом і читаються як «ми будемо надсилати» :).

[zakon.rada.gov.ua]
Дивитися треба ст.41.

Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Склад злочину - де він? В чиїх діях або бездіяльності Ви його помітили? Статтю особливої частини вкажіть, будь-ласка

Бачите, що написано у ч.2 ст.41 КК?
Наказ або розпорядження є законними, за одночасного дотримання п`яти ознак:
1. віддано відповідною особою;
2. віддано в належному порядку;
3. віддано в межах повноважень особи;
4. за змістом не суперечить чинному законодавству;
5. не пов'язано з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
А отже, якщо наказ чи розпорядження не відповідає, хоча б одній з тих перелічених ознак, не можна навіть розмірковувати: виконувати чи не виконувати, рішення має бути тільки одне - НЕ ВИКОНУВАТИ, бо виконання - кримінальний злочин.

Солдатская мудрость: Если поступил приказ идти в атаку, не спешите выполнять, ждите приказа "Отставить".

Serzh, я не буду називати статтю особливої частини, бо я не маю на меті когось притягувати до кримінальної відповідальності. Просто є локальна проблема: Розпорядження №1203 ДФП ... Виконувати його чи не виконувати? Доречі, хочу зауважити - я не закликаю до громадської непокори. Кожен має сам визначитись. Я визначився: НЕ ВИКОНУВАТИ.