Те, що витворяє пірат-підводник та його команда в Одесі, попри всю дикість форми, все ж особливого подиву не викликає, оскільки цілком вписується в сучасний владний контекст: чого ж чекати від предводителя лівих сил та ще й родом із Донбасу? Здивувати могло б хіба що мовчання ринку, яке так і хочеться назвати „мовчанням ягнят”. Проте, ознайомившися з темою глибше (нп., [
www.creditukraine.com]), починаєш розуміти, що не так усе просто на цій війні. Пару цитат:
„из 36 кредитных союзов существовавших до кризиса в г. Одессе, осталось работать только одно – «Первое Кредитное Общество». Многие даже шутили «Первое и единственное…”
„А кто же собственно остался после кризиса…. какая-то часть мелких кредитных союзов практически без активов, какая-то часть средних, но которые испытывают большие трудности из-за отсутствия рефинансирования и работающий «монстр» КС ПКО.”
„За рубежем на Всемирных Форумах кредитных союзов, мало кто знал, что такое Украина, но все знали, что такое «Первое Кредитное».
Таким чином, ПКТ позиціонує себе цілком однозначно: „Первое и единственное…”
„Немає й Бога, тільки я...”. ПКТ звернулося до Всесвітньої ради кредитних спілок. Але, очевидно, вважає нижче власної гідності звернутися до українських КС. А може, й справді щиро гадає, що їх не існує. „Страшно далеки они от народа...”
Оце, на мою думку, і є причиною мовчання ринку. Нам нема на чий бік ставати. Нема за кого і вболівати. Характерно, що вкладники ПКТ, здається, відчувають те ж саме.
Але висновки робити треба. „Фільми жахів”, демонстровані на сайті ПКТ, повинні стати для нас учбовим матеріалом в сенсі того, до чого слід бути готовим. Особисто я виснував таке: вила треба тримати у сінях.
