Юристам
Дата: 25.01.2012 16:23:12
Суть проблеми:
Припустимо, регулятор застосував до фінансової установи захід впливу у вигляді розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги і надав строк, наприклад, через 1 місяць повідомити про виконання. Фінансова установа не згодна з заходом впливу і оскаржила його до суду. Зрозуміло, що фінансова установа, яка оскаржила розпорядження до суду не має наміру і не буде виконувати розпорядження, принаймні, до остаточного рішення суду. Між тим звернення до суду не призупиняє дії розпорядження. Для зупинення дії розпорядження фінансова установа має право звернутись до суду з клопотанням про зупинення дії розпорядження. Зазвичай фінансові установи не надають такого клопотання, а у вападках коли надають, суд зазвичай відмовляє у його задоволенні. Тож, розпорядження, попри те, що воно оскаржено до суду, діє, і фінансова установа мусить його виконати. (Деякі розпорядження навіть неможливо виконати, бо порушення, у якому звинувачено фінансову установу, відсутнє як таке. Що і як виправляти, якщо нема чого виправляти?). Справа у суді розглядається певний час, а отже, як правило, наданий регулятором строк на усунення порушень і повідомлення спливає. Після цього, регулятор на підставі ч.3 ст.43 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» змушений вжити до фінансової установи, яка не виконала розпорядження, новий захід впливу, а саме постанову про накладання штрафу. Більше того, регулятор для того, щоб фінансова установа сплатила штраф, мусить звернутися до суду з позовом про стягнення штрафу. У свою чергу фінансова установа, яка незгодна з застосуванням штрафу (а у тому, що фінансова установа за таких обставин буде незгодна з застосуванням до неї штрафу, - нема сумніву) змушена знову звернутись до суду з оскарженням постанови. Маємо вже три судові справи! Всі ці три судові справи щонайменше тягнуть за собою необгрунтовані значні витрати сторін (установи та регулятора) і суду та відволікають певні трудові ресурси і фінансової установи, і регулятора, і суду до участі у цих судових справах, а також призводять до зайвого завантаження суду справами, виникнення яких можна уникнути. Акщо фінансова установа добровільно не сплатить штраф у визначений регулятором строк, то регулятор може на підставі ч.3 ст.43 Закону України «Про фінансові послуги ...» вжити до фінансової установи, яка не виконала постанову, новий захід впливу, а саме постанову про накладання штрафу. Тобто накласти штраф за несплату штрафу. Не вірите, що таке може бути? То я можу представити документальні докази, бо таке вже було. А якщо фінустанова установа не сплатить у визначений регулятором строк другий штраф, то регулятор може на підставі ч.3 ст.43 Закону України «Про фінансові послуги ...» накласти третій штраф. І так безкінечно!!! При цьому, якщо вдуматись, то насправді до фінансової установи застосовуються штрафи не за порушення законодавства про фінансові послуги, а за те, що посміла скаржитись до суду. Як розірвати цей ланцюг?
Моя пропозиція: Моя пропозиція дуже проста. Треба змусити регулятора внести до Положення про застосування заходів впливу норму, за якою дія розпорядження, рішення чи постанови регулятора, яка оскаржена до суду, призупиняється. А якщо для цього треба зміни у законі, - значить вжити заходів до внесення відповідних змін чи то доповнення у законі. Нічого нового чи дивного у моїй пропозиції нема, приблизно так відбувається з податковими повідомленнями-рішеннями.
Редаґовано 2 раз(и). Останні правки 26.01.2012 21:29.
